ПАМ'ЯТАЙМО!

         Створив  Господь  Землю  та  й  став  прикрашати.
Ліси  зашуміли.  Там  дуби  крислаті,  клени  кучеряві,  бе-  
різки,  ялини.  Синь  сипнув  в  озера,  рікам  додав  сили.
         Розсипав  зернята,  як  ішов  полями,  і  заколосились  ті
поля  хлібами.  Біб,  часник,  петрушка,  помідори,  соя,  го-
рох  і  картопля,  буряки  й  квасоля,  огірочків  зерна  у  рі-
ллю  лягали,  морква  й  баклажани  слідом  підростали.  Со-
лодкого  перцю  та  ще    й  з  гіркотою  (кому  що  до  смаку)
лишав  за  собою.  Сіяв,  сіяв  щедро...  усього  доволі.  До-
тепер  зростає.  Так  гарно  у  полі!
         Посадив  садочок  у  весняну  пору.  Вишеньок  і  грушок  
треба  ж  біля    двору.  Виноград  повився  ґронами  рясними,  
абрикоси,  персики  підростають  й  сливи.  А  щоб  усміха-
лась  ранкам  ясним  мати,  насіяв  ще  й  квіток  Господь  біля  
хати.  Він  троянд  розкішних,  барвінку  і  м’яти,  чорнобрив-
ців  пишних  сипнув  біля  хати.  Калачики  ніжні  будуть    на
віконця.  В  пелюстках  залишив  промінчики  сонця.  В  коса-
риках  ясних  сонячні  краплини,  в  нагідках  яскравих  золоті  
перлини.
         Ой  скільки  ж  по  світу  є  Божого  цвіту!  Цвісти  кольорами  
і  весні,  і  літу.  Осінь  розсипає  золотисті  барви,  зима-чарів-
ниця    сіє  сріблом  гарним.
         Пам’ятаймо,  всі  ми  є  Господа  діти,  і  для  нього  любі,  як  
для  весен  квіти.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2020
автор: Надія Башинська