До Бога піднімаємося сходинками кожен день-
хоча,можливо хтось іде у низ а хтось у верх.
Я грішний Боже,знаєш ти мої гріхи,
прошу тебе- Володарю,помилуй і спаси.
Страх сковує не тільки тіло і думки,
а ще наче штовхає щось-іди й гріши.
Не помічаючи,як загрязнилась від гріха душа,
про все,ми чистимо від бруду,свого черевика.
Бо черевик,побачать люди- геть усі,
і соромно мені,бути у такій ганьбі.
Ну а душа в той час,ридає і благає-
допоможи,віру не губи,бо час спливає.
І схаменувшись,до храму я пійду,
по сповідавшись-не повірите,по новому грішу.
Таке життя моє,така моя біда,
і це неє просто - слова потрібні,для вірша.
Я прошу - Боже ,спаси і сохрани,
і по ділах моїх,мене не накажи.
По милості твоїй,мені даси,
я раб твій,ти Володар - слугу свого прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: Бабич