Обпікай своїми устами мої,
обпікай.
У те, що чекає нас на фініші,
не вникай.
Виведи мене на орбіту своїх
гарячих чуттів.
Подаруй мені, врешті (чуєш?)
все, що хотів.
Нехай прийме душа моя
коріння твоє.
Нехай міцніє воно
кров мого серця п’є.
Щоби з нього виросло
під його стук
щось таке, що крилам
дасть висоту,
що запалить в очах моїх
зорі ясні.
Скине з них темні окуляри -
захисні,
Віри й сили додасть, щоб
долати путі.
Подаруй мені (чуєш?) усе,
що хотів.
Думай про те, що я Герда,
а ти мій Кай.
Обпікай своїми устами мої,
обпікай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)