По покосах біжить літо,
Дарує нам втіху...
Забирає втіху вірус,
Й опуска на "плінтус"...
Ще й війна, що йде на Сході,
Не дає спокою,
Українському народу
Заплутує долі...
Непутьова наша влада,
Лише обіцяє...
Їхні брехні, повна зрада,
Душі нам стискає...
На півставки мінімалки
Доводиться жити...
Дивні влади забаганки,
Здатні край убити...
Звісно, літо розмаїте
Нам допомагає,
Воно лагідне і вітер
Зло все відганяє...
Як на крилах летить літо,
Й лиш раз в рік буває,
Насолода його квіту
Нас в світі тримає...
Плину часу, плину літа
Нам не зупинити,
Це закон природи й світу,
Мусимо терпіти...
Літні дні приносять радість,
І чудові квіти,
Від біди дають нам захист
Онуки і діти...
А ще птахи легкокрилі
Теж нас розважають,
Небеса безмежно - сині
Утому знімають...
По покосах ходить літо,
Добіга до краю...
Я ловлю його утіху
І в вірші вкладаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: геометрія