Неприємно бачити, який у злочинців достаток дома
І не помічати, як знесилюється могутність держави.
Що це за людина-потвора? Яка нам ще здавна знайома...
Яку матері і батьки ростили в силі правди і слави.
Та тепер піднялась у вишину і занесла пута-чвари.
Свій народ кривде жорстоко і руйнує свою Батьківщину.
І чого від таких чекати? Рабський дух - не наша примара.
Зрада люд знову лякає. ...Українці - єдина родина?
Прийде той день і час, коли в країні підлість стане минулим.
Не забудемо хижих і злих , усіх владних людців країни.
Тих, які носять сьогодні золоті галуни і руйнують
Святість, науку, освіту. Зло виростає - чия провина?.
Україні навіщо безграмотні діти, кривду чинити,
Нелад на нашій землі, за яку лягали батьки кістками?
Шахраї, вгомоніться люд грабувати, розладдя робити.
Досі втішатись, радіти, вважати людей бидлом, рабами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: Маг Грінчук