Мить

Не  помічаєм  одне  одного  -  це  гріх,
Або  життя  марнуєм  -  як  ніколи,
Чи  в  цьому  світі  вічні  дощ  і  сніг,
Весна  та  літо  й  сонця  жарке  коло?
Для  чого  ж  Бог  тоді  життя  дає?
Напевно,  щоб  жили  не  існували,
А  ми  минаєм,  так  як  день  мине,
Не  зрозумівши  що  і  де  втрачали.
Так  і  скінчиться  наче  мить  життя,
Що  спогадом  чи  забуттям  засвітить,
Омиє  душу  хтось  лиш  каяттям,
А  може  й  ні  -  розвітнуть  тільки  квіти.
Галина  Грицина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: синяк