Спинилася...Дивуюсь не на жарт...
Тут на дорозі, що розпечена від літа,
Як диво, проростають крізь асфальт
Та ще й цвітуть маленькі білі квіти.
Їх топчуть люди, сонце попелить
Розпечений асфальт пече мов рана,
Вони ростуть, квітують і на мить
Не думають, що це життя погане.
І пробиваючись у світ через пітьму
Не дивлячись чого життя їм варте,
До сонця квітку нахиляють чарівну
Бо вижити в умовах цих не жарти.
Відкинувши умовності речей,
Всі труднощі достойно пронести,
Маленька квітка - приклад для людей,
Так прагнути життя, та ще й цвісти.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: синяк