[i]за мотивами О. Григор'єва[/i]
[b]І[/b]
"о, принце мій, кохання вас погубить", ―
казали ви… трюїзм міфологем.
могильники викопували труби ―
шукали дірку в сфері ЖКГ.
я пригадав ту ніч… її волосся.
рожеві тіні, сигаретний дим.
сплелися ноги. ще щось там сплелося.
було так легко бути молодим.
ми потім перестрибували через
розриті труби й кинуті дошки́.
нам Місяць оголив свій жовтий череп:
в житті, як по сюжету, ― навпрошки.
[b]ІІ[/b]
я з Гамлетом сто років як "на ми" ―
ані питань, ані якихось зречень.
та вдивишся у даль ― кінець зими,
а далі купа непотрібних речень
і купа слів ― хто скаже їх тобі?
хто їх промовить, вийшовши з нірвани?
вже час, мілорд, to be or not to be.
підмостки ждуть, чекаючи ста грамів.
а далі що? лиш скотиться сльоза
в Гораціо… а я відкрию рота ―
та Пастернак про лютий все сказав, ―
кого цікавить думка ідіота?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: