мій гамлет

[i]за  мотивами  О.  Григор'єва[/i]

[b]І[/b]

"о,  принце  мій,  кохання  вас  погубить",  ―
казали  ви…  трюїзм  міфологем.
могильники  викопували  труби  ―
шукали  дірку  в  сфері  ЖКГ.

я  пригадав  ту  ніч…  її  волосся.
рожеві  тіні,  сигаретний  дим.
сплелися  ноги.  ще  щось  там  сплелося.
було  так  легко  бути  молодим.

ми  потім  перестрибували  через
розриті  труби  й  кинуті  дошки́.
нам  Місяць  оголив  свій  жовтий  череп:
в  житті,  як  по  сюжету,  ―  навпрошки.

[b]ІІ[/b]

я  з  Гамлетом  сто  років  як  "на  ми"  ―
ані  питань,  ані  якихось  зречень.
та  вдивишся  у  даль  ―  кінець  зими,
а  далі  купа  непотрібних  речень

і  купа  слів  ―  хто  скаже  їх  тобі?
хто  їх  промовить,  вийшовши  з  нірвани?
вже  час,  мілорд,  to  be  or  not  to  be.
підмостки  ждуть,  чекаючи  ста  грамів.

а  далі  що?  лиш  скотиться  сльоза
в  Гораціо…  а  я  відкрию  рота  ―  
та  Пастернак  про  лютий  все  сказав,  ―
кого  цікавить  думка  ідіота?

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: