[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C43EukbXjfU
[/youtube]
Душа чутка, вона все може,
Відчує правду, чи брехню.
Її обманювать негоже,
Розгледить тут же маячню.
Міняє часто вона настрій,
Бува радіє просто так.
Коли почнуть цвісти вже айстри,
То знає: осені це - знак.
То сумувать й тоді не буде,
Бо осінь - непроста пора.
Не підляга ніким осуду,
Хоч суму рідна є сестра.
Дощі, тумани, непогода,
Так до смаку душі пора,
Для неї це лиш насолода,
Робота є теж для пера.
Ми з нею плачемо й сміємось,
Хіба інакше можна жить?
Одна другу ми розумієм,
Душу чутку, як не цінить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Н-А-Д-І-Я