ПАСТОРАЛЬ

В  тіні  крислатого  дуба  –  сон,
І  топиться  літо  пастеллю  в  тобі.
Пастораль.
Немає  нікого,  кого  не  забудеш.  І  жаль,
Що  очі,  спіймавши  предмети,  розмиють  фон.
Є  речі,  звичайно,  прості,  що  нагадують,  ти,
Знаходиш  утіху,  лиш  тільки  тому,  як  приклад,
Що  згадуєш  -  совість,  давно,  як  до  тебе  звикла,
Як  галька  на  теплій  підошві  під  тінню  п'яти.

01.08.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Володимир Каразуб