victory or die

то  що,  ти  кажеш,  я  можу  для  тебе  зробити?
як  ми  сьогодні  згайнуємо  час?
чи  не  обуришся  ти,  наприклад,  коли  довідаєшся,
що  світ  –  не  такий  прекрасний,  а  життя  –  не  таке  досконале?
люди  мріють  про  рівність.  що  за  дурна  ідея?
доводиться  нам  вдовольнятися  чимось  приблизно  прийнятним.
накресли  мені  на  сьогодні  де  схочеш  червоні  лінії  –
я  шануватиму  їх,  як  священні  права  людини.

що  ти  змінила  в  своїх  думках  заради  свої  потреб,  –
що  ти  змінила  в  своїх  думках,  наприклад,  заради  мене?
ми  підемо  сьогодні,  все  це  реалізуємо,
а  завтра  вже  й  не  згадаємо,  що  існує  така  проблема.
жорстокі  вітри  життя  гасять  людину,  мов  свічку,
а  її  ж  треба  ще  запалити.  це  дуже  складне  питання  –
досить  нам  знати:  найкраще  –  це  те,  що  нам  добре  сьогодні;
а  завтра  можна  придумати  щось  нове,  безумовно  краще.

поглянь  он  на  небо  –  бачиш?  моя  летюча  тарілка.
багато  є  в  світі  такого,  в  що  навіть  повірити  важко.
кажуть,  життя  –  перегони,  боротьба,  конкуренція;  кажуть:
[i]не  переможеш  –  не  виживеш;  хто  виживе,  той  переміг  –[/i]
крути  як  завгодно;  і  навіть  бойове:  "перемога  чи  смерть!"

чула?  звучить  мелодійно.  світ  влаштовано  так,
що  хтось  промовляє,  хтось  –  слухає.  ти  обираєш:  прийняти
чи  заперечити.  але  що  робити,  коли  людина  –  сліпа?
коли  ти  бачиш,  що  сліпий,  ти  бачиш  тільки  це
і  темряву.  я  думаю,  вона  цілком  комфортна,
зручна  та  звична.  вірити  –  це  правильно  і  добре,
та  хто  б  не  запалив  твого  вогню,  щоразу  бачиш,
що  ти  –  сама  в  брудному  погребі  життя.

диви:  он  загін  солдатів  танцюючи  йде  на  війну.
ти  тільки  поглянь:  герої.  вони  нічого  не  знають,
вони  вже,  безперечно,  здобули
духовну  перемогу  в  спосіб  віри:
вони  прийняли  "перемога  чи  смерть".

а  он,  ти  можеш  бачити,  в  паркових  алеях
голодні  потвори  ночі.  ти  бачиш,  які  в  них  очі?
вони  задивляються  на  людських  дочок,
вони  провадять  їх  до  темних  летючих  тарілок  –
вони  помруть,  якщо  й  тепер  не  переможуть.

дитино,  ти  ж  знаєш:  за  такі  перемоги  вбивають,
та  вони  не  бояться,  бо  звикли,
що  завше  перемагають

victory  or  die,  motörhead

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Alisson