Бувай, відчайдушна країно,
Вважай — море не по коліно!..
Лишусь — неодмінно загину,
Чи згину, даремно і винно...
Прощайте-простіть, добрі люди!..
Лиш заздрість услід й пересуди,
Лиш зверхність низька і паскудна...
Та якось вже буду, забуду...
Забуду недобре й погане,
Забуду на мене всі плани,
Забуду, що зрадив я хана,
Чи хто він там — по барабану!
Не хочу ставати великим,
Достатньо — щасливим, безликим,
Не всім зрозумілим та диким,
Назло, чи то всупереч віку
Знайду переможців й банкротів,
Перевертнів, злих патріотів,
Зустріну всі "за" і всі "проти",
Не знаючи "доки" і "доти"...
Втомившись тримати фасони,
Я чесно порушу закони,
Страхи опущу й забобони,
Така вона — втеча з полону
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Ніколя Петрович