В моїм житті було всього чимало,
І щастя в жмені мов синичку я тримала,
За журавлями не навчилась полювати
Бувало мало, а було і не вміщалося у хату.
Щоб щастя не було - не пам'ятаю того,
Сказати про таке - грішити проти Бога,
Коли душа вмивається сльозою
Я пам'ятаю - Бог завжди зі мною.
Коли радію, то боюся забувати
Хвалитись щастям - заздрощі пізнати,
Так і живу з синицею в долоні
До сліз сміюся - сльози хоч солоні...
Заплачу - зразу соромно мені:
В людей бувають навіть тяжчі дні.
Тримаю у руках своїх синицю
Бо журавель там може й не вміститься,
Ціную, коли доля щось підносить
Живу по- совісті, цього для щастя - досить.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: синяк