коли біжиш через джунглі, шукаєш якогось світла.
так ось: ти біжиш, мов кляте мале байстря,
і раптом тобі назустріч розквітла
в вінку з орхідей невідома зоря.
це вже ранок. ти тут шукаєш храм
давньої цивілізації, там повно артефактів:
терактів, революцій, і навіть тессерактів,
лиш відгадайте загадку зі смертю сам-на-сам.
так оповідають. [i]не бійтеся, герою!
я вам підіграю, всміхнуся й підморгну[/i].
і ось ми заблукали. нас обманули грою,
танцями, співом, вином. я ненавиджу цю дичину!
відчепися, малий. я не знаю дороги до храму.
якби це був ти, з тобою було б так само.
летимо понад горами, летимо понад морем.
ми осідлали блискавку, нас слухається ураган.
моліться! ми вам зарадимо з вашим невтішним горем.
зі смертю віч-на-віч – не вперше!
герой значить сам собі пан!
ми летіли навпомацки – ні? ну гаразд: наосліп.
тепер, на мій погляд, приїхали. здрастуйте, нам кінець.
дітки, надії немає. рюмсаєте? а дорослі б
робили не так: он що значить володарі юних сердець!
малий, я сказав: відчепися. не знаю, чого тобі треба.
я скажу тобі так: я не маю ніяких ключів від неба.
знов біжу через джунглі: я біжу, мов дурний маніяк.
миготять небезпечні тіні, мертві люди хапають за ноги.
[i]я не хочу вмирати! я знайду якийсь вихід![/i]
синку, не вийде ніяк:
ти впадаєш в истерику, ти – дурний, ти бажав перемоги.
[i]ні, я знаю, я зможу[/i]. – ні, ти невчасно почав,
ти знехтував настановами, ти навіть не перехрестився.
ти навіть не знаєш правил, ти не маєш ніяких прав
і не зможеш мене вблагати. вечоріє. ти провалився.
так повідають. я полюбив казки тропічного лісу.
бачу, москіти з вампірами вийшли на стежку війни.
темрява зареготала, ніч опустила завісу. –
так було б і з тобою. бачиш? ти вже й наклав у штани;
а якби ти був там, тебе розбив би такий могорич,
що зарікся б навіки мріяти про гарячу тропічну ніч
paralyzed, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2020
автор: Alisson