Пісні мого життя -5

ПІСНІ  МОГО  ЖИТТЯ
(Із  збірки  "Срібна  місячна  доріжка")

Багато,  багато  пісень  пройшло  через  моє  життя,  лишивши  в  душі  свій  мелодійний  слід,  настроївши  струни  мого  серця  на  добро  і  любов.  Неможливо  згадати  їх  всі.  Добре  пам’ятаю  чудові  пісні  у  виконанні  Нані  Брегвадзе:

…  Ах,  эта  красная  рябина,
Среди  осенней  желтизны,
Я  на  тебя  гляжу,  любимый,
Уже  совскм  со  стороны.
Со  стороны  событий  прежних,
Со  стороны  минувших  лет,
К  которым,  словно  к  водам  вешним,
Уже  возврата  больше  нет...

А  її  «Снігопад»!
…  Снегопад,  снегопад,  не  мети  мне  на  косы,
Не  стучись  в  мою  дверь,  у  ворот  не  кружи,
Снегопад,  снегопад.  Если  женщина  просит,
Бабье  лето  её  торопить  не  спеши...

Життя  постійно  змінюється,  удосконалюється.  Приходять  нові  пісні,  з’являється  нова,  сучасна  манера  виконання.  Зараз  кожна  пісня  -  це  маленьке  театральне  дійство,  з  переливами  світла,  яскравими  рухливими  декораціями,  з  підголосками  і  підтанцівками.  І  співаки  не  стоять  нерухомо,  як  колись,  вони  також  рухаються  в  такт  мелодії.  Пісню  не  тільки  слухаєш,  але  й  бачиш.

Вперше  рухатися  по  сцені  почала  Едіта  П’єха.  В  її  виконанні  разом  з  колективом  ВІА  «Дружба»  прозву-чало  ї  «пішло  в  люди»  немало  чудових  пісень.  Але  найбільше  торкалася  мого  серця  пісня  про  дитинство,  що  минуло,  і  вже  ніколи  не  повернеться:

…  Может  впервые  за  тысячи  лет:
Дайте  до  детства  плацкартный  билет
Тихо  кассирша  ответит:
«Билетов  нет»...


Алла  Пугачова.  
Моє  сприйняття  цієї  співачки  неоднозначне.  Як  її  публічний  образ,  так  і  її  репертуар.  Не  можу  сказати,  що  її  фанатка.  Але  точно  знаю:  що  я  б  так  не  змогла.  Протиставити  себе  суспільству  -  для  цього  треба  мати  сміливість,  характер,  харизму.  Це  навіть  авантюризм!  
Зараз    ми  вже    звикли  до  того,    що    про  акторів    говорить  хто  завгодно  і  що  завгодно.  А  раніше  розчерком  журналістського  пера  можна  було  зламати  долю  людини.  І  не  кожному  вдавалося  «відродитися»,  як    Людмилі    Гурченко.
Алла    Пугачова    більш  удачлива,  їй  пощастило  жити  уже  в  інший  час.
І  звичайно,  вона  дуже  талановита  людина.  Багато  чудових  пісень  прозвучало  в  її  виконанні,  але  її  репертуар  специфічний,  її  пісні  мало  хто  зможе  виконувати.  
Напевне,  дуже  висока  планка.  Напевне,  краще  неможливо.  
Чого  варте  виконати  «Айсберг»:

...Ледяной  горою  айсберг  из  тумана  вырастает
И  несёт  его  теченье  по  бескрайним,  по  морям.
Хорошо  тому,  кто  знает,  как  опасен  в  океане,
Как  опасен  в  океане  
айсберг  встречным  кораблям.
А  я  про  всё  на  свете  с  тобою  забываю,
А  я  в  любовь,  как  в  море,  бросаюсь  с  головой,
А  ты  такой  холодный,  как  айсберг  в  океане,
И  все  твои  печали  под  чёрною  водой,
И  все  твои  печали  под  чёрною  водой...

І  це  ж  треба  було  мати  сміливість,  щоб  у  ті  непрості  часи  виконати  жартівливо-нежартівливу  пісню  «Эй  вы  там,  наверху!».  Наші  люди  кмітливі,  все  правильно  розуміють.

Спливає  час,  приходять  у  світ  нові  талановиті  автори  і  виконавці.  
Але  класика  завжди  жива  і  обов'яково  поповнюється.  Багато  улюблених  в  народі  пісень  надбали  статусу  класичних:  «Пісня  про  рушник»,  «Два  кольори»,  «Ясени»,  «Чорнобривці»,  «Червона  рута»,  перелік  можна  продовжувати  і  продовжувати...

А  пісні  нашої  «Чураївни»  Раїси  Кіріченко!  Сприймаю  їх  «на  відстані  руки,  на  відстані  душі,  на  відстані  самого  серця»!

Багато  красивих  мелодійних  сучасних  пісень  чомусь  мають  дуже  коротке  життя.  
Як  наприклад,  «Малиновый  звон»  у  виконанні  Миколи  Гнатюка:

...Сквозь  полудрёму  и  сон  
Слышу  малиновый  звон,
Это  рассвета  гонцы  в  поле  звенят  бубенцы.
Это  средь  русских  равнин  алые  гроздья  рябин,
Это  в  родимой  тиши  что-то  коснулось  души.
Малиновый  звон  на  заре
Скажи  моей  милой  земле,
Что  я  в  неё  с  детства  влюблён,
Как  в  этот  малиновый  звон...

Софія  Ротару.  
Коли  порівнюю  її  з  Аллою  Пугачовою,  мимоволі  думаю  про  багатогранність  Фортуни.  Дві  співачки,  різні  у  всьому,  але  однаково  популярні  і  затребувані.
Софія  Ротару  завжди  елегантна,  інтелігентна,  стримана,  навіть  сувора  і  в  своїй  зовнішності,  і  в  репертуарі.  Завжди  спроможна  здивувати  прекрасним  голосом  і  виконанням:

...Червону  руту  не  шукай  вечорами,
Ти  у  мене  єдиний.  Тільки  ти,  повір.
Бо  твоя  врода,  то  є  чистая  вода,
То  є  бистрая  вода  з  синіх  гір...


Багато  які  з  наведених  тут  пісень  ми  співали  з  друзями,  збираючись  за  святковим  столом.  Та  була  у  нас  «коронна  пісня»,  яку  виконували  не  відразу,  а  вже  проспівавшись,  підготувавшись,  налаштувавши  себе  на  неї.  Зараз  не  пам’ятаю,  хто  її  автори,  і  який  ансамбль  виконував,  а  ось  пісню  не  забуваю  і  дуже  люблю:

...На  дальней  станции  сойду,  трава  по  пояс,
Зайду  в  траву,  как  в  море,  босиком.
И  без  меня  обратный  скорый,  скорый  поезд
Растает  где-то  в  шуме  городском.
На  дальней  станции  сойду...

Часом  здається,  що  все  вже  створено  і  проспівано,  але  народженню  прекрасного  немає  меж.  Підростають  і  дивують  світ  нові  таланти  -  автори  і  виконавці:  Іво  Бобул,  Степан  Гіга,  Віктор  Павлік,  Дмитро  Зібров,  Таїсія  Повалій,  Ірина  Білик,  Олександр  Пономарьов,  Віталій  Козловський,  Микола  Басков,  Олександр  Малінін  та  інші,  інші.

Недавно  почула  по  радіо  і  запам’ятала  пісню,  яка  вразила  мене  глибиною  і  слів,  і  музики,  і  виконання.  Не  знаю  імен  авторів  і  виконавиці.  Поки  ще  не  знаю.  Та,  чесно  кажучи,  не  спішу  взнавати,  бо  ввішла  вона  в  серце,  і  здається,  що  то  моя  душа  написала  її  і  проспівала:

…  Не  вимовлю  ні  слова,  помовчу,
А  дощ  іде,  а  вітер  хилить  клени.
На  серці  так  бентежно,  до  плачу!
Присядь,  коханий,  ближче  біля  мене.
Нехай  не  ятрять  прикрощі  душі,
Нехай  квітує  щирість  поміж  нами.
Присядь,  послухай:  шелестять  дощі
Про  те,  чого  не  вимовиш  словами.
Отож,  присядь,  послухай,  як  дзвенить,
Як  виграє,  співа  весняна  злива,
Увесь  наш  вік  -  одна  жагуча  мить:
Я  так  хотіла,  щоб  ти  був  щасливий...

Далі  буде

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2020
автор: Людмила Григорівна