Простягнув до сонця ввись свою голівку ,
Під променем у полі - це його домівка.
Соняшник до неба ручки простягає,
Від золотого сонечка обіймів він чекає.
Ніжна - ніжна квіточка душу всім чарує,
Яскравою красою усмішку дарує.
Соняшник від сонечка вбирає вмить проміння,
Пейзаж, мов на картині,мов чиєсь творіння.
Розквітає в полі ,манить навкруги,милує ,
І щоразу квіточку все нову малює.
Я прийду до сонечка меншого у полі,
Погляну на пейзаж золотий довкола.
Та чарівну квіточку не буду я зривати,
Хай квітне - квітне соняшник днів іще багато.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2020
автор: Вікторія Павлюк