Шукаю відблиск щастя у зірок.
Чекаю знову втішного прогнозу.
В житті цім серед безлічі стежок
Мене стрічали метаНЕморфози.
Я вірю у фортуну, попри те
Часом долали мене рок чи фатум,
В ці дивні миті чула я себе,
Неначе то не я веду "парадом".
Сумбур в житті бував не раз химерний,
Мінливість супроводжувала часто,
А присмак втіхи досить ефемерний
Ловить доводилось, як птицю щастя.
Земля кудись щезала із-під ніг,
Пручались хвилі раю, як гадюки.
Ти, доле, усміхаєшся мені?
Який сюрприз ще піднесеш у руки?
То "хто кого", кохана велич-Доле?
Моя Ти бранка, а чи я – Твоя?
Життя прожить – не перейти то поле,
Хоч горда Ти, але й не здамся я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2020
автор: Софія Пасічник