* * *
Все приносить свій плід –
і відходить.
Богу плід віддає:
І смирення Його,
і смирення Твоє,
і смирення моє.
і смирення природи...
Всі приносять свій плід –
і відходять.
Плід – любов –
Богу серце взаєм:
І в смиренні Його,
І в смиренні Твоєму,
І в смиренні моїм,
І в смиренні
любов із природи...
Сколихніться, народи.
16.11.2007
Спомин
Мені – бажають тепер говорити...
Мені степ
серце втирав би просте
Не плач, Маріам, буду я жити...
О як любить вогнище степ!
як чує ... небо і степ...
Пісні серця
земним не вловити...
Любить море цей степ
хвилі з моря на степ...
І так море по благословенному житі!
В волі Христовій це сонце
росте
Лети Маріам
я стану жити
в дві руки: небо і степ
Знаю, люди хотіли й хотітимуть
мене убити
й чого проте
й не знаючи про те...
16.11.2007, після причастя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович