Кохання те, якийсь вузол кармічний.
Не висмикнутись вплутаній душі.
Не вистачає сил здолати ніжність.
Собою стати не достатньо сил.
М’якенька постіль, ніжні простирадла,
Шпалери у рожевих кольорах,-
І світ безкрайній вже й забути рада.
Планую з ліжка встати десь на днях.
Подумалося,- класик помилявся,
Як опієм релігію назвав.
Кохання – головний наркотик серця.
Пан Маркс молився більше ніж кохав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2020
автор: Пісаренчиха