[b][i]Тієї кави млосно-терпкі аромати
В душі пораненій – вбиває крихта ночі.
Як боляче чуття це відкидати,
все те, що кров мою теплом лоскоче.
Та зранені тобою серця шмати,
Не склеїти вже більше … не з’єднати…
… В задумі я й духмяний мій Еspresso…
Той холод рук… тремтіння їх від стресу…
Кафе затишне на пустій зупинці…
Думки… і одкровення… наодинці.
А почуття до тебе всі примарні –
Залишила я подрузі - кав’ярні.
В гірко-чуттєвій ароматній благодаті
вона зітхала… співчувала моїй втраті…[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2020
автор: Білоозерянська Чайка