Знову розстріляне століття:
Ми на останнім рубежі,
Терпіння наше на межі,
Бо гине юне покоління.
Усі чужі наче круки,
Виймають серце Україні,
Здається, тішать їх руїни,
Бо усміхаються "брати".
Не опускаймо пліч і рук,
Високо голову тримаймо,
Козацький рід не забуваймо,
Несемо гордо волі дух.
Кругом окопи і хрести
Земля ридає під ногами,
Ми діти України- мами,
Слов"яни ми, а не вони.
З кордонів наших - ні на крок!
Тримаємо наш стяг високо,
Холодний розум, ясне око,
І добре вивчений "урок"
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2020
автор: синяк