Самотня ніч поривчасто іде
По світі синім, бо заснуло сонце.
Нема, на жаль, їй прихистку ніде,
Ні у великих вікнах, ні в віконцях...
Вона збирає привидів із снів
В букет собі на радість і на втіху,
Докупи й мрій дорослих навесні,
Й чиюсь молитву безнадійну тиху...
Немає зла або сарказму в ній,
Лиш безсердечність в нашім розумінні.
А як інакше вижити одній
І до, і після кожного створіння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2020
автор: Анна Шульке