Дубок скрипить — берізка впала,
змарнів, схилився до води.
Біда красуню поламала
у дні жорсткої війни.
Вони росли удвох на волі,
пили корінням із ріки,
гойдав сердешних вітер з поля —
минали в радостях роки.
Пташки щодня співали трелі,
туман їх пестив восени...
Пора міняла акварелі —
розливши фарбу на лани.
За миттю мить плили моменти,
в небесно синіх кришталях,
як два любові монументи,
єднав їх іній в холодах.
Людська ганьба — гармати постріл.
Без сліз і прояву вини...
Снаряд розрізав неба простір —
Зламав кохання давнини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2020
автор: Олег Крушельницький