ЖИТТЯ ЗАМАЛО СОТНЮ ЛІТ

Прошу,  будь  ласка,  зупинися,  доле!
Підвези,  мене  де  щастя  живе.
Туди  ,  де  тихий  рай  синє  море,  
Де  на      алеї  квітів    троянда  цвіте.

А  життя,  замало  сотню  -  сотню  літ
щоб  тебе  любити  та  й  кохати.
Розквітати,  щастям  як  пишноцвіт
Для  тебе  найкращі  пісні  співати.

Я  все  б  віддала,  вернути  час  назад
Щоб  відчути  високі  почуття.
У  долоні,  ловити  зорепад...
І  cлухати  ,  як  б'ється  серцебиття.

Мрію,  скупатися  у  травах  у  росі
У  рум'янку,    чебрецю,    любистку.
За  спиною  виросли  крила  мені
І  на  вишиванку  вдягти  намисто́.

Хочу  ,бути  щасливою  з  тобою
На  землі  віднайти  квітку  щастя.
Зустрічати,  схід  сонця  під  горою
Дякувати  ,  Богу  за  всякі  ласки.

Щоб  пригорнутись  до  тебе  так  ніжно
Цілувати  сонцем    літа  в  чоло.
Цвісти    як  троянда  білосніжна
Дарувати  тобі  красу    і  тепло.

Я  б  дивилась,  день  і  ніч  на  тебе...
У  красиві    зелені  -  зелені  очі  .
Ти  ,  Ясним  Місяцем  світив  для  мене
Розказував,  про  Всесвіт  до  півночі.

У  даль,  білою  чайкою  летять  думки
Де    навкруги  тиша    синій  океан.
Господь,  причащає  зі  своєї  руки
Дарує,  душі  словесний  золотий  лан.

Квітує,  моє  літо  волошкою  в  полі
і  теплом  зігріває  синьооке  небо.
Я  квіткою  в'яну  без  твоєї  любові
І  немає  радості  друже    без  тебе.
М  ЧАЙКІВЧАНКА





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2020
автор: Чайківчанка