У хрестах моя країна,
Виросли могили.
Людські душі у руїнах:
Краще ж плем’я гине…
Плач вдовиний не змовкає,
Матері голосять:
Кров’ю діти їх стікають,
Сивіє волосся.
Щодень дзвони небо ранять –
Проводжають душі
Тих, хто впав на полі браннім,
Хто не був байдужим
До доленьки України –
Закрив грудьми неньку…
Там красуні Чураївни
Й справжні козаченьки.
Глянь же, Боже, святим ликом,
Які ж діти гинуть,
Щоби вберегти від лиха
Рідну Україну.
Не дай її поховати
І славоньці згинуть,
Загаси в Донбасі ватру –
Зарий у могилу!
24.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2020
автор: Ганна Верес