Всі живемо, йдучи до смерті,
Ми день у день, за кроком крок,
Хоча буваєм надто вперті
Й життєвий не вчимо урок…
Якщо ти навіть оптимістом
Себе й вважаєш на шляху,
Та за селом, а чи за містом
Всіх у могилу покладуть…
Бо всім судилося померти
З діагнозом одним – «Життя!»
Та все ж, у цьому коловерті
Важливо, щоб жила Душа!
Ото ж діагноз наш смертельний,
Бо з кожним днем все ближче час,
Коли Владика Верховенний
Прийде сюди судити нас.
Чомусь у клопотах й турботах
Про вічність забуваєм ми,
Що і в неділю, й по суботах
Господь приймає молитви.
Немає вихідних на Небі,
А Свято кожен день для нас,
Якщо душею не буденні
Й для Бога віднаходим час.
Всі живемо, йдучи до смерті,
Дочитуєм життєвий блок,
То ж не спішімо просто вмерти,
Коли багато ще яскравих сторінок!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.07.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2020
автор: Lilafea