Не бійся сліз, як дивишся на сонце –
Бачиш: у них грає веселка.
Світу розбите на друзочки серце
Твоє
Без потреби –
Яка з нього користь?
Пісок, і не більше –
Не глина, не камінь,
Ба –
Й не подорожник,
Що рани лікує.
Борися – побореш!
Пекучість ілюзій
Хромована совість виводить назовні.
Ніхто все одно ні у що не повірить:
У кожному другому з нас – "Станіславський",
У кожному п’ятому – сльози без солі,
Та ти не лякайся,
Що виплачеш пам'ять,
Бо мрії сильніші від спогадів ревних.
Пісок. Океани. Блакить неозора –
І тверді, і солі, й душі опікунка.
Даремно ховати любов за лаштунки
Натури сильної.
Яскраво світить сонце.
Дощ.
Веселка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2020
автор: Серафима Пант