Промінчиком а може вітерцем
Прийдете, мамо, ви тепер до хати,
Метеликом на квіточку тихцем
Присядете подвір'я оглядати.
І будете дивитися на світ,
І не порушить ваш прихід цей тиші,
Не скрипне навіть хвіртка від воріт
Легенько вітер лиш фіранку заколише.
Та не зустрінете онуків вже з доріг,
Не запитаєте дітей про їх турботи,
Сльоза дощем впаде лиш на поріг,
Так й не дороблена стоїть ваша робота.
Приходьте, мамо, вранці на зорі,
І вечором прилиньте на хвилину,
Стоїть портрет у квітах на столі,
А ви пішли і не вертаєтесь до нині.
Тепер і світ напевне втратив щось
Я втратила це "щось" уся родина,
Веселка в небі усміхнулася чогось:
То мамина душа до Бога лине.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2020
автор: синяк