Десь між світами, в абстракції виру,
я знаходжуся частіше.
Я розгубила і ясність і віру,
дещо мені важливіше.
Штучно примушуюсь ќогось почути,
бо не цікаво нічого.
Майже ніщо вже не може торкнути,
крім сподівання терпкого.
Ясно, хвороба, з нав"язливим станом,
я примирилась потроху.
Ти увірвався нічним ураганом,
та до останнього вздоху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2020
автор: Оксана Квитка