Тут відвернути погляд неможливо!
А вечір, глянь, - загравою горить.
Озерний плес - це загадкове диво
Сіянням з висоти животворить.
А поруч гай смарагдами покритий,
Від денних тьохкань, співів ще не втих.
Розм'якне скептик, навіть строгий критик,
Спинившись, занотує кожен штрих.
Вертаюсь до садиби, геть стемніло,
Десь місяць між хмаринами заснув.
Лиш бовваніє якось підозріло
Вишневий сад - коралі одягнув.
Я, ніби птаха розпростерті крила,
Здіймаю руки до самих небес.
Поезію природа нам створила,
Аж хочеться обняти світ увесь,
І заспівати Господу осанну,
За те, що бачу це, оцим живу.
І пізнавати суть іще незнану,
Спостерігати все це наяву.
Я лиш маленька Всесвіту піщинка,
Слід пам'ятний у слові відіб'ю.
А кожна думка, від життя краплинка,
Що віддзеркалює судьбу мою.
Пора плодів - надворі щедре літо,
Хліба достигли, десь уже жнива.
Хай настрій цей підніметься над світом -
Тобі, коханий всі мої слова.
Автор Ніні-Марія
[img]https://scontent-ams4-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/110313220_2599603616966681_791630104968816490_o.jpg?_nc_cat=107&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=NB30O1UOZvQAX-PK4Zp&_nc_ht=scontent-ams4-1.xx&_nc_tp=7&oh=c3e513dc04169bd091a3535a0b70b7fb&oe=5F3D19AE[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2020
автор: Ніна-Марія