Сама собі завжди бажаю Щастя,
Лиш це що дня було в думках,
Та те моє десь загубилось, мабуть,
Чи на чужих, чомусь, осіло сторінках…
Можливо десь сніжинкою опало,
Чи листям тим осіннім під дощем,
А чи у кригу щось його замурувало,
Де замерзає й досі день за днем…
У мого Щастя надломились крила,
Тому, мабуть, не може прилетіть
А чи зневіра чорна й злоба оповила,
Чиясь його й не відпускає жить…
Воно тендітним так і залишилось,
Не подорослішало і не підросло,
Тому в дитинстві, мабуть, залишилось
В життя моє дорогу не знайшло…
20.07.2020
#проезія_Іванна_Осос
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2020
автор: Lilafea