Не бач сни за мене,
бо я вмію літати
у всіх закутках
своєї душі без тебе,
Бо я шматками вдихаю
відсутність звуків,
Рвуться слова, розсипаються,
як сіль
З під ребер.
Поруш надважливе,
Бо ніжність просочується крізь
пори в руки.
Бо важко втримати
всередині слова,
Коли вони живі
і метеликами
кудись линуть.
Бо людина доти жива,
Поки присутні у ній відчуття,
Присутня віра.
Доти в ній щось від Бога.
Доти вона особлива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2020
автор: Олеся Шевчук