Ти рятував і просто був солдатом
На цій сучасній і страшній війні,
Тут інша клятва - вже не Гіпократа
Коли горить земля твоя в вогні.
Ти йшов спасти життя на поле бою
Не знаючи чи вернешся назад,
Коли потрібно закривав собою
Казав і вірив:"Ми прорвемось, брат".
І так щораз життям по лезу знову
Заради того, що спасти життя,
Там ворог підло не дотримав слово
Проліг у вічність той останній шлях.
Ти рятував - тебе ми не зуміли
Прости, солдате, лікарю - прости,
То кров твоя так маком пломеніла
Чи кров"ю плакали на білому хрести?
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883078
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2020
автор: синяк