Загублюся отак розчинюся
У земних й неземних світах,
Хоч і віку свого не боюся,
Що в моїх вкарбувавсь літах…
Йду туди, де манливі зорі,
Де й тумани завжди ясні,
Там і мрії такі прозорі,
Що рояться ще у мені…
В мріях тих променіє злато,
На устах мед солодких дум,
Навіть сльози не час ховати,
Що навіяв життєвий сум…
Путь життєвий такий далекий
Та короткий він водночас,
Хрест Свій мовчки візьму на плечі,
Так як Бог його ніс за нас…
17.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: Lilafea