Мамо! Дозволь мені вмерти.
З болю втрачаю свідомість.
Хворії спогади стерти.
Не відчувати вагомість.
Вбити життя непутяще,
Те, що зібрало токсичність.
Може так буде найкраще?
Нащо комусь моя вічність?
То лише моє, так хочу.
Шипом садистських емоцій.
Битеє его лоскоче,
Трує тебе мовби стронцій
Я безталанна та й годі.
В мене ніщо не виходить
Нікому стати в нагоді
І нікого не обходить.
Більше ніхто не почує
Криків моїх і протестів
Сірая тиша лікує
Луну моїх маніфестів.
Хай залишаються в тіні
З душами експерименти,
Тих,хто вбивав птахи сині.
Мамо, дозволь мені вмерти...
Оксана Самохліб 2020р. @КseniBerkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: Ksenia Samohleb