Я слова твої назавжди збережу,
І навіть ті,що не промовили вуста.
Я прочитаю тихо,не скажу ,
Нікому ,хочу чути лиш одна.
Твої вуста шепочуть про любов,
Крізь серце мов проходить зорепад,
Їх хочеться щоранку чути знов і знов,
Від них в душі цвіте квітковий сад.
П'янить і зачаровує щосили,
Закарбовує всередину любов,
Від слів так глибоко осіла ,
І плоди пускає в кров.
Вона не хоче відступати,
Щоб її не забували,
Знову й знову проростати,
Ще сильніше щоб кохали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: Вікторія Павлюк