Вишневим сиропом серпневе повітря
Наповнить кімнату
Я в нім захлинусь
І зорь так багато
І хмарок крилатих
Лиш ти тільки в мене один…
Усміхнусь.
Чекала, що скоро прийде розчарування
Та ти, як на те
Дарував лиш
Кохання…
Зітхання
Не стримати. Дивлюсь, як ти спиш…
Ну, що тут сказати?!
І як не кохати?!
Я рву наші мрії
І клею їх знов…
Об камінь реальності стукнулась
Лобом.
Це дуже банально:
Злизнула лиш кров я
І не відпустила
Любов.
Ти – небо, ти – кисень,
Ти – сліз гіркота,
В тобі мені тісно,
В мені тобі звісно
Не так, бо і я не така…
Ми різні… Ми різні!
То що з цим робити?!
Я люблю!!! Я люблю!!!
Цих слів не боюсь!
Треба якось жити…
Ти спи…
Я поруч, милий.
І знову усміхнусь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88295
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.08.2008
автор: Юлія Мальована