Море тихо шепоче мені...
Про далекі незвідані далі.
Про скарби, що лишились на дні
І про перли, чарівні коралі.
Море тихо шепоче мені...
Розливаються хвилі піною.
Чайок крики лунають сумні,
Дійство це залишиться зі мною.
Море тихо шепоче мені...
І торкається нотами рифів.
Сонця промінь з'явивсь в вишині,
Полетів вітер з гір наче вихор.
Море тихо шепоче мені...
Про легенди і міфи казкові.
Закарбую я все у душі
І залишу напам'ять у слові.
Море тихо шепоче мені...
Я до нього так ніжно всміхаюсь.
Відображення бачу в воді
І руками до хвиль доторкаюсь.
Море тихо шепоче мені...
Я до нього слова промовляю.
То неначе в казковому сні,
Вітер з хвилею в парі кружляє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)