СИНЄ НЕБО


Синє  небо,  як  ті  очі,
 Що  вп»ялись  безжально  в  душу.
Дивляться  щодня  й  щоночі,
А  я  з  цим  миритись  мушу.

Озовусь,  а  воно  мовчки
Хмари  з  сумом  кудись  гонить.
Зронить  сліз  рясні  поточки,
Та  до  мене  ж  не  гомонить…

Мовчазне,  холодом  дише,
Тим  мовчанням  душу  ранить.
То  дощем  поеми  пише,
То  в  світ  спогадів    заманить.

В  синім  небі  в  літні  ночі
Зорі  миготять,  палають.
А  там….  карі  й  сині  очі
Одне  одного  шукають…

12.07.2020  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2020
автор: Валентина Рубан