Образи милі родимого краю,
Смуток і радість моя!
Що моє серце до вас пориває?
Чим так прикований я
Міцно до вас, згірки рідного поля,
Ріки, кургани, ліси,
Повні печалі та скарг на недолю,
Повні сумної краси?
Тільки лиш ляжу і очі закриті, –
Переді мною ви всі.
Наче живі, ви йдете сумовиті
В сяючій милій красі.
Чується гомін дозрілої ниви,
Жалощі тихі полів,
Лісу високого шум-гул щасливий,
Пісня могутніх дубів...
Образи милі ви, образи скрушені,
Села родимі і люд,
Співи протяжні, покутні, засмучені!..
Бачу і чую вас тут.
Якуб Колас
Родныя вобразы
Вобразы мілыя роднага краю,
Смутак і радасць мая!
Што маё сэрца да вас парывае?
Чым так прыкованы я
К вам, мае ўзгорачкі роднага поля,
Рэчкі, курганы, лясы,
Поўныя смутку і жальбы нядолі,
Поўныя смутнай красы?
Толькі я лягу і вочы закрыю,
Бачу я вас прад сабой.
Ціха праходзіце вы, як жывыя,
Ззяючы мілай красой.
Чуецца гоман мне спелае нівы,
Ціхая жальба палёў,
Лесу высокага шум-гул шчаслівы,
Песня магутных дубоў...
Вобразы мілыя, вобразы смутныя,
Родныя вёскі і люд,
Песні цягучыя, песьні пакутныя!..
Бачу і чую вас тут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2020
автор: Валерій Яковчук