Всі ми живемо за рахунок майбутнього.
Не дивно, що його чекає банкрутство.
Крістіан Фрідріх Геббель
Вона якусь заразу підхопила
від зневажаючих її людей,
але птахам все ще дарує крила
ще підведеться з ліжка та піде…
Для неї це глибоко особисте –
не легко, та така вже в неї суть:
то першим снігом, то зеленим листям
нагадувати людям про красу.
Серед людей помічників немає,
та Техноген не скрізь ще переміг.
Вона цвіте, народжує, спасає...
А що з людьми – чи рятувати їх?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2020
автор: Анатолій Костенюк