Якщо лисиця зустрілася людині
одна з тінню, то це посмішка долі
та майбутні перемоги.
Прикмета.
Пройшовши шлях життя до половини,
я опинився в хащах лісових
на стежці невідомій для людини,
що виросла на вулицях міських.
Проміння сонячне не проникало
крізь крони хвойні сосен щоглових,
навколо насторожено мовчало
усе живе: ні шелесту в кущах
від звірини і птаство не співало.
Лише здалося, що мене вивчав
чийсь погляд пильний схований у тінях
та вітер хвилею вгорі промчав,
зриваючи шишкѝ важкі насінням.
Одна з них впала на підліску лист
і від куща з ледь чутним шурхотінням
майнув, тікаючи, пухнастий хвіст
і відчуття від погляду пропало.
Сказав собі: – Це був, напевно, лис…
І, раптом, все навколо зазвучало!
Загомонів густий сосновий ліс
і голосів йому не бракувало:
зозулі метроном роки доніс,
птахів пісні і дятла стукотіння,
і на галявині – танок беріз,
і від узлісся – сонячне проміння,
і від шляхів далеких по полях
моторів ледве чутним муркотінням
доносився і мій життєвий шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2020
автор: Анатолій Костенюк