Роки, життя, дороги понад краєм
Я не питаю, чи запас лишивсь,
В житті буває - крила розправляю
Чи каменем враз падаю вже вниз.
І не завждИ дорога вся у квітах
Зима і холод і душа в сльозах,
Бувало так хотілося летіти
А сил немала як підранок - птах.
Я тоді йшла, збиваючись з дороги
Ковтала гіркі сльози і жалі,
Боліло серце і душа, і ноги
В душі також бувають мозолі.
А вслід гукали: попроси у когось,
Хтось допоможе - подолати путь,
Та я іду - куди веде дорога
Боюся тільки, щоб з своєї не звернуть.
Буває плачу - вмиють сльози душу
Всміхаюся - кривавлять мозолі,
Собі клялася - клятви не порушу:
Мійі біль в дорозі й радощі мої...
РокИ навіть не стану рахувати
Від того їх же меньше не стає
І посилаючи в цей світ помандрувати
Для чогось Бог цей шлях мені дає.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2020
автор: синяк