Добридень, білий аркуш, друже.
Ти здатен, як ніхто послухать -
Радієм разом ми та тужим...
От і сьогодні знов...
Задуха
В думках, на вулиці, у липні.
Неспокій, хмари темно сиві...
...А я про очі ті блакитні,
Бездонні, як озера сині
Тобі довірю таємницю.
Свого невтішного кохання.
Для когось може то дрібниці,
Моя ж душа в такому стані
Палає, плавиться, хворіє,
Летить за обрій, щоб сховатись...
Але чи можна жить без мрії?
Чи варто все ж таки боятись
Відкрити серце та обійми
Назустріч стежкам невідомим?
Мій аркуш, друже мій надійний,
Все слухаєш мене без втоми.
Курсивом дрібним і нервовим -
Пишу, закреслюю, малюю.
Рядки зі смаком полиновим,
Лиш нас з тобою і хвилюють
Бо їх ніхто і не побачить,
Бо їх ніхто не прочитає -
Сірник спалахує гарячий,
І таємниці вмить згоряють...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2020
автор: Наталі Рибальська