Вже світ не буде, який був колись,
Бо щось минуло, щось іще минає.
Печальний серцю ранній падолист
Неждано про минуле нагадає.
Про те, що втрата ‒ це найглибша з ран,
Розчарування ‒ біль, болить найбільше.
А лікувальний де знайти бальзам
І вже писати позитивні вірші?
Не те натхнення і не ті молитви,
У двох словах: “не той”, не легкий час.
А сліз намарно скільки вже пролито,
То, може, справа вся лише у нас?..
Хоч світ “не той” і “тим” уже не буде,
Злочинців знову зробимо святими.
Усе не так! Але ж ми з вами люди,
То, може, ми, будь ласка, станьмо “тими”!
(с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2020
автор: Віктор Вікторович МАРКОВЕЦЬ