Цю пригоду, що трапилась насправді, розповів мені мій давній товариш по
секрету, а я переповідаю її читачам у віршованій формі.
З етичних міркувань імена змінені.
Їду з Києва під вечір,
Мчить машина, як стріла.
Аж дивлюсь – коса за плечі –
Дама руку підняла.
Ну скажіть мені, будь ласка,
Хто б красуню не підвіз?
Стоп, машина! Це ж як казка,
Наче диво, як сюрприз,
Підкотив до неї з шиком,
Хвацько двері відчинив
(Ми, мовляв, не шиті ликом!)
І в кабіну запросив.
- Я Іван, - назвався кралі –
Вам куди і звати як?
- Я до Бзова. Звати Галя,
А по прізвищу – Чумак.
Підморгну до неї оком,
Потім швидкість увімкнув
І неначе ненароком
Я за ніженьку торкнув.
Не здригнулася красуня,
Усміхнулася мені,
Тоді ближче я підсунувсь,
Взяв за плечі вогняні.
- Підвезу під саму хату
І копійки не візьму,
Лиш дозволь поцілувати,
А тоді – хоч і в тюрму!
- А за що ж в тюрму саджати
Сизокрилого орла?
Моя злів третя хата
Там, на виїзді з села.
У неділю б Вам примчаться
Відпочинем – перший сорт!
Чоловік мій днів на 20
Від’їжджає на курорт.
Я підсмажу Вам свинини,
Пиріжечків напечу,
Вип’єм білої чарчину
І гульнемо до схочу.
Уточнив її адресу,
Де й неділенька взялась,
«Запоріжським мерседесом» -
Тільки курява знялась!
Дим-димок від машини,
Мов дівочі літа…
Як воно там у Тичини?
Дир-пир, тра-та-та!
Дайте в руки балалайку,
Гопака заграю я,
Зустрічай орла хазяйка.
Ах, ти ж ясочка моя!
Я до цілі під’їдаю
Поворот уже на Бзів,
А душа аж умліває,
А на серці скільки слів!
Скоро, скоро обніму я
Свою кралечку за стан,
Пригорнуся, зацілую,
Ти ще ж ого-го Іван!
…Ось і вулиця, і хата
Тисну гальма. Трр! І став,
Мабуть, краще запитати,
Чи туди хоч я попав?
Якась баба біля купи
І з мітлою шкутильга,
Як поставить її в ступу,
Точно буде, як Яга.
- Добрий день! Скажіть, будь ласка,
Тут Чумак Галина є?
- Є, мій голубе нещасний,
Ім’я й прізвище моє.
А ти хочеш мене сватать?
Ти не перший, ну й діла!
Це ж якесь дівчисько кляте
Всіх бродячих підсила.
Тут у мозок як шугнуло:
Це ж дурного мудака
Краля просто підманула.
Ах, сяка ж перетака!
Пень і дурень ти набитий
І дурна твоя рідня,
Захотів помолодіти?
Пес облізлий ти, свиня!
Тебе Бзовом би прогнати,
Та ще голого – бігом!
Грішне тіло відшмагати
Та добряче! Батогом!
І в машині себе лаяв,
А по правді – матюкав,
Хоч не скоїв ще гріха я,
А від сорому тікав.
- Та у тебе ж є дитина,
Татка жде, а ти в біги?!
І як сонечко дружина,
А ти їздиш до Яги?
Ох-ох-ох
Якщо жінка взнає дещо –
Все владнаєм, розберем,
А не дай Бог, дійде тещі?
Вона й рота роздере.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2020
автор: САВИЧ