Жарке літо


Подріботіло,  порясніло…
Ой,  ні  –  в  уяві  це.
Тут  сонце  тягне  із  нас  жили  –
І  це  вбиває  над  усе.

Боялись  вірусу,  морозу,
Тепер  погибель  йде  з  жари…
І    мимохіть  підходять  сльози…
А  чом  не  жити  б  без  жури?

Чомусь  завжди  штрикає  в  боки
Чи  то  життя,  чи  щось  іще.
Не  скільки  щастя,  як  мороки!
А  тут  ще  й  сонце  на  земне!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2020
автор: seroglazka