Липневий дощ…Ми всі його чекали.
Ця свіжість так п’янить – душа бринить,
А скільки часу спека панувала,
Від засухи земля бідна рипить.
Квіти посохли без водиці…
Кричать: «Вологи дайте! Пити треба
нам!».
Засохли навіть у селі криниці,
Такого давно не бувало там…
Краплинка кожна, то цілюща сила,
Все оживає і радіє навкруги.
Дощі пішли і всі такі щасливі,
Нарешті все живе поп’є води!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2020
автор: