Живе в мені задьористе дівчисько.
Глядить у душу й оком не моргне.
Кажу йому: «Мій фініш зовсім близько».
Воно ж мені у дулі пальці гне.
Кажу йому: «Я бабця вже зі стажем.
У мене трійко внуків на землі».
Воно ж мені на хліб кохання маже
І з пристрастей готує киселі.
Кажу йому: «Дівча, ти геть здуріло.
Давно на щасті виставлено хрест».
«Яке мені до думань твоїх діло?
Чуття, поглянь, бере вже Еверест".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)