Закарпаття моє,горами окуте,
в співаночках народних,усіма почуте.
Омите річками,наче сльозою,
полонинов вкрите-чуть,чуть золотою.
Земле моя рідна-Закрпаття миле,
лісами поросле,як водограй йгриве.
Життя мого стимул і душа моя,
ти одно таке є,ти моє життя.
Тут я народився,тут моє село,
і я вірю,що по іншому бути й не могло.
Угля моє село,родом з Углі я-
тут батьки мої,тут моя сімя.
В цих лісах зелених,бачу я себе,
і без краю цього мене не буде.
Яж кажу всім людям- я є Углянин,
я дитя що народилось,між гір і лісів.
Закарпаття моє,ти одно таке,
і такого скарбу в мене не буде.
Чистою сльозою,всі гірські річки,
пісеньку співають-з Закарпаття ми!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2020
автор: Бабич